Codein Purple Drank Мирный

Опять все дело в закладках. Ха, слоупока, ты их тоже хочешь? Я знаю, ты скрываешь свою наркоманию, но я вижу, как твои глаза горят от желания. Но ты все еще боишься, боишься провалиться в кайф и потерять себя. Но мне все равно, я уже давно стал опийчиком, а тебя жажда никогда не покидает. Я вкусил запретный плод и теперь не могу остановиться. Угнал Заработал деньги, чтобы купить еще, и теперь я в пути на свидание с моим барыгой. Встречаемся в подъезде, малышка, - написал он мне. Я принесу тебе то, что ты так долго ждала. Вот это поворот! Я знала, что часы оповещения на телефоне были отсчитаны, и я знала, что переживаю последние минуты в ожидании моего клочка счастья. Уже сейчас я чувствую, как мое тело погружается в ожидание научного эксперимента. Наконец, я вижу его — барыгу, который держит мою долгожданную порцию. Мы обменяемся деньгами, как преступники в тени, и я беру свой клочок. Он чувствуется теплым в моей руке, а его аромат затмевает все мои ощущения. Такой кайф, что даже шеймить своих друзей хочется! Но нет, я знаю свои границы. Я должна найти безопасное место, чтобы погрузиться в мое собственное райское наслаждение. Это должно быть что-то особенное, что-то интимное. Что же может быть лучше, чем мое уютное пристанище в комнате? Я жду момента, когда все достаточно спят и ушла ночь в полнейшую тишину. Теперь я одна. Это мое время. Я достаю свою терку и подделанный рецепт, чтобы вмазаться в эту прекрасную зависимость. Я вижу свои сосуды наружу, как кровь вытекает из них, ожидая своего решения. Мисками растворяю свой клочок, а затем медленно ввожу его в свою жилу. Это мгновение, когда я начинаю погружаться в космос внутри себя.

Да, это то, что я искала. Это путешествие без света в мире моих душевных страстей. Я закрываю глаза и отдаюсь пламени, которые теперь источает мое тело. Шепотом говорю моему полулунному другу: "Спасибо, что помогаешь мне забыть все боли и проблемы".

Но я не забываю, на самом деле. Это как мгновенный успокоитель моей души, который укрывает ее от всего зла. О, да! Кайф разливается по всему моему существу, от моих ног до самых кончиков волос. Я летаю. Я счастлива. Но, конечно, это не длится долго.

Мир превращается в хаос, а я просто жду свой следующий удар.

Такова жизнь наркомана. Ты никогда не знаешь, когда кончится твой запас. Ты никогда не знаешь, как глубоко ты провалишься в свои собственные мысли и чувства. Но я все равно буду продолжать, потому что это единственное, что дает мне ощущение жизни. Но я не обвиню наркотики или своего барыгу за мою зависимость. В конце концов, я сама выбрала этот путь. Я сама решила, что моя жизнь будет окутана дымом и мечтами. Я не хочу останавливаться. Там где кодеин, там я! Это стало моим гимном, моим девизом. Я принимаю свой выбор и готова платить цену за него. И пока я не нашла другого способа утопить свои глубокие тоски и боль, я останусь в этом месте. В этом затуманенном и сумасшедшем мире, где я чувствую себя живой.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.